Звичка
це ніби безумовна рефлексія, або відсутність рефлексії як такої. Звичка схожа на безбарвну маслянисту рідину без запаху, але з хорошим наркотичним ефектом. Відчуття звички схоже на відчуття дихання, а відсутність звиклих речей на депресію. Всіляки спроби позбавитись звички напряму повязані з втратою самоідентифікації, спроби відколоти частину себе. Як закамянілості на шкірі білого кита, вони вважаються неодмінним фактором будь-якої живої людини. Звички- це характеристика індивіда, це товщина хліба на канапку, це пачка цигарок в кишені, це улюблена їжа, музика яку не хочеться міняти. А будь-які зміни стають лише позитивними, якщо їх забарвити в світлі тони, для цього достатньо лише забарвити власну звичку у чорний колір, наприклад за допомогою журналу "Здаровє" можна позбавитись кількох дуже звичних страв. Але звичка раніше чи пізніше призведе до депресії, її втрата, це глибинні ниті, які виривають з середини, щось дуже особисте, наскрізь просичені спогадами і вічуттями.
Я набуваю звичок, але малюю їх в сіре, щоб було важко зрозуміти навіщо вони мені